Новини

Архієрейське богослужіння у Неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну
22 Бер
Архієрейське богослужіння у Неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну

22 березня 2020 року, у неділю третю Великого посту, Хрестопоклонну, Преосвященний Матфей, єпископ Володимир-Волинський і Турійський звершив Божественну літургію святителя Василія Великого в кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинський.
  Його Преосвященству співслужили: благочинний собору прот. Ігор Бігун, ключар собору прот. Микола Удуд, клірик Переяслав-Вишневської єпархії прот. Віктор Мартиненко та інші.
За богослужінням були піднесені молитви під час пошесті згубної (епідемії) прийняту на синоді, за здоров’я осіб зі слабким здоров'ям; за одужання тих, які уражені коронавірусом; за працівників сфери охорони здоров’я, які найбільше ризикують своїм життям заради безпеки і здоров’я українського суспільства.
Після заамвонної молитви владика Матфей виголосив повчальну проповідь в якій розповів про значення хреста Господнього в християнському світі та для чого у третю неділю Великого посту виноситься Чесне Древо на середину храму. Також архієрей нагололосив, що сьогодні у час коли людство переживає велику небезпеку коронавірус ми повинні усилити свої молитви до Бога, не впадати у відчай і паніку, а уповати на милість Нашого Творця, який тільки один може нас спасти.
  А також закликав виконувати усі санітарні норми, які нам пропонують.
По завершенні літургії під спів «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико…» архієрей разом з духовенством та парафіянами поклонився Чесному Древу Животворчого Хреста Господнього.

Читати повністю
Розпорядження Преосвященного Матфея єпископа Володимир-Волинского і Турійського до духовенства та вірних Володимир-Волинської єпархії
20 Бер
Розпорядження Преосвященного Матфея єпископа Володимир-Волинского і Турійського до духовенства та вірних Володимир-Волинської єпархії



  Дорогі отці, брати та сестри!
У ці дні святої Чотиридесятниці днів Святого Великого посту, з великим сумом констатуєм факт, що перед людством виникла велика загроза про яку чуємо з усіх засобів масової інформації таке нашестя, що називається коронавірус.
  Він безпощадно забирає життя людей віруючих і не віруючих, багатих і бідних ,не зважаючи ні на стать ні на статус.
  На превеликий жаль, цей вірус поширився і на нашу державу Україну.
  У боротьбі з цією загрозою Кабінет Міністрів України від 12 березня запровадив карантин по усій Україні.
  Я,як архієрей Володимир-Волинської кафедри закликаю свою паству,
  як свідомих християн, людей, які вірять у Бога не впадати у страх і паніку, а уповати на милість Божу, усилити свої молитви до нашого Отця Небесного, Його Матері, усіх святих, щоб простив Господь наші гріхи і захистив свій народ від цієї згубної хвороби.
  З історії ми знаємо, що людство переживало чимало епідемій й пандемій,але Церква Христова завжди підтримувала людей, закликала до молитви і покаяння і Бог спасав їх.
  Ми віримо,що і сьогодні Господь збереже нас.
  17 березня Священний Синод Православної Церкви України видав Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19) цим засвідчивши,що Церква стає на захист своїх вірних.
  Тому наголошую про те, щоби духовенство й вірні моєї єпархії посилили молитви (в тому числі молитву під час пошесті згубної (епідемії) прийняту на синоді, за здоров’я осіб зі слабким здоров'ям; за одужання тих, які уражені коронавірусом; за працівників сфери охорони здоров’я, які найбільше ризикують своїм життям заради безпеки і здоров’я українського суспільства, а також
з відповідальністю віднеслись до приписів Священного Синоду, а саме:

1. Враховувати та виконувати законні приписи, розпорядження та карантинні обмеження, які впроваджуються державою, органами місцевого самоврядування та органами охорони здоров’я, не допускати як ігнорування реальної небезпеки, так і проявів паніки.
2. Сприймати викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості та самообмеження від спілкування (затвору), сутність яких співпадає із метою та практикою посту, пам’ятаючи слова Спасителя: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6).
3. Як тимчасовий надзвичайний захід, виявляючи турботу про вірних, в залежності від обмежень, які вводяться органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема на пересування та на роботу громадського транспорту, обмежень щодо можливої кількості одночасного зібрання певної кількості осіб (на 17.03.2020 р. – не більше 10 осіб) – припиняти проведення богослужінь у храмах чи змінювати порядок так, щоби в них брало участь не більше ніж обмежене число осіб.
Божественні літургії проводити за присутності визначеної обмеженням кількості осіб, просячи мирян залишатися вдома, долучаючись до спільної молитви через засоби відеотрансляції. Бажаючі сповідатися і причаститися можуть це зробити протягом цілого дня, при дотриманні умов приготування. Пастирям у кожному конкретному випадку виявляти належну розсудливість.
1. Протягом дня храми мають бути відкритими для особистого відвідування і молитви, спілкування зі священнослужителями при додержанні загальних правил. Посилити заходи протиепідемічної безпеки у храмах, використовувати засоби дезінфекції, зокрема для підтримання чистоти ікон та інших святинь.
2. На час пандемії достатнім виявом шанування святинь (Хреста, ікон, святих мощей) є поклоніння/поклон перед ними, без цілування; зазначене також застосовується до особистих вітань та вияву пошани між членами Церкви, зокрема між священнослужителями і мирянами під час подання благословення. При поданні благословення Хрестом – достатньо здійснити осінення ним, без цілування.
3. Тимчасово не переносити святині (святі мощі, шановані ікони) з місць їхнього постійного збереження, не організовувати паломництва.
4. Як тимчасовий надзвичайний захід дозволяється здійснювати причастя вірних Тіла і Крові Христових у той самий спосіб, як це здійснюється священнослужителями під час Літургії Ранішеосвячених Дарів, а саме: приготовлені часточки Тіла, на які лжицею покладено частину Крові (як це робиться при приготуванні запасних Дарів) подавати з дискоса в руки (або лжицею не торкаючись уст) причаснику. При цьому слід уважно роз’яснити обов’язок причасників ретельно спожити Дари. Для обтирання губ використовувати одноразові серветки, які потім спалити у чистому місці. Використовувати для запивки після прийняття Причастя одноразовий посуд або споживати лише антидор.
Церква незмінно зберігає особливе ставлення до Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Христових, як до Таїнства, що подається «на зцілення душі і тіла», а не як до споживання їжі (1 Коринфянам 11:20-30). Використання для причастя мирян того ж способу, що і для священнослужителів, продиктоване турботою про немічних у вірі (Рим. 14:1-13) та про те, щоби Таїнство і Церква не піддавалися безпідставній ганьбі від зовнішніх.
1. Дозволити подавати Причастя запасними Дарами всім, хто звертається про це, у будь-який час, як це робиться щодо хворих і у смертельній небезпеці.
2. При здійсненні Таїнства Сповіді, турбуючись про ближніх та щоби не давати приводу для спокуси, максимально дотримуватися загальних правил щодо «соціальної дистанції» та вищевикладених настанов та допускати практику загальної сповіді.
3. Враховуючи введені обмеження на можливість одночасних зібрань, не проводити загальних Соборувань, але подавати це Таїнство індивідуально особливо потребуючим у відповідності з його сенсом та традицією.
4. Таїнство Хрещення і чин похорону здійснювати з дотриманням загальних обмежень щодо числа присутніх.
5. При наявності можливості та погодних умов дозволяється звершення богослужінь під відкритим небом, біля храмів, при дотриманні правил щодо числа одночасно присутніх та «соціальної дистанції».

Читати повністю
Чин загальної сповіді
20 Бер
Чин загальної сповіді

Згідно з настановами, прийнятими Священним Синодом у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19), при здійсненні Таїнства Сповіді, турбуючись про ближніх та щоб не давати приводу для спокуси, варто максимально дотримуватися загальних правил щодо «соціальної дистанції» і допускати практику загальної сповіді, чин якої подається нижче.

 

Священник: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас і на віки віків.

Чтець: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Блаже, душі наші.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас. (тричі)

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Пресвятая Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші, імені Твого ради.

Господи, помилуй. (тричі)

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священник: Бо Твоє є Царство і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків.

Чтець: Амінь.

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому, Богу.

Прийдіть, поклонімось і припадім до Христа, Царя нашого, Бога.

Прийдіть, поклонімось і припадім до Самого Христа, Царя і Бога нашого.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти у слові Твоїм і справедливий Ти у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив ти мені. Окропи мене іссопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і Духа праведного віднови в нутрі моїм. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і Духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників доріг Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, зрадіє язик мій правді Твоїй. Господи, уста мої відкриєш — і язик мій радісно славитиме правду Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепаління Ти не бажаєш. Жертва Богові — дух упокорений, серцем скорботним і смиренним ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сіон і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепаління, тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.

Покаянні тропарі, глас 6

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо, жодного оправдання не маючи, ми грішні Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю і Сину, і Святому Духові.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі творіння рук Твоїх і ім’я Твоє призиваємо.

І нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми на Тебе надіючись не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися, бо Ти єси спасіння роду християнського.

Господи, помилуй (40 разів).

Священник: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Священник: Боже, Спасителю наш, Ти через пророка Твого Нафана дарував відпущення Давидові, що у гріхах покаявся, і прийняв молитву покаянну Манасії. Сам і рабів Твоїх, що каються у гріхах, які вчинили, прийми зі звичайним Твоїм чоловіколюбством, прощаючи їм все, що вчинили, відпускаючи неправди і прощаючи беззаконня. Бо Ти ж, Господи, сказав: не бажаю Я смерті грішника, але нехай він покається і буде живий, і сім разів по сімдесят відпустяться гріхи його. Бо як велич Твоя незрівнянна, так і милість Твоя безмірна. Бо коли на беззаконня зважатимеш, хто устоїть?

Бо Ти єси Бог тих, що каються і Тобі славу возсилаємо, Отцю і Сину, і Святому Духові нині і повсякчас, і навіки віків.

Співці: Амінь.

Священник звертаючись до людей промовляє: Ось чада, Христос невидимо стоїть, приймаючи сповідь вашу, не соромтеся, не бійтеся, не приховуйте нічого від мене, але щиро скажіть все, що вчинили ви, щоб прийняти прощення від Господа нашого Ісуса Христа. Ось і ікона Його перед нами, а я тільки свідок, щоб свідчити перед Ним про все, що ви скажете мені, а якщо затаїте щось від мене, подвійний гріх матимете. Отже подумайте, бо ви прийшли на лікування, щоб не відійти вам незціленими.

Співці: Амінь.

Священник: Господу помолимось.

Співці: Господи, помилуй.

Священник: Господи Боже спасіння рабів Твоїх, Милостивий, і Щедрий, і Довготерпеливий, що вболіваєш через злобу нашу, Ти не хочеш смерті грішника, але щоб він навернувся і живим був. Самі нині змилуйся над рабами Твоїми, покажи їм взірець покаяння, дай прощення і відпущення гріхів, прощаючи їм всякий гріх вільний і невільний. Примири і з’єднай їх зі святою Твоєю Церквою через Ісуса Христа, Господа нашого, що з Ним Тобі належить держава і велич нині і повсякчас, і навіки віків.

Співці: Амінь.

Далі священник читає загальне сповідання гріхів:

Сповідую перед Тобою, господи Боже наш, перед Святим Твоїм Хрестом і Євангелієм, і перед тобою, отче духовний, всі мої гріхи, які вчинив словом, ділом, думкою і всіма моїми почуттями.

Согрішив я перед Тобою, Господи, маловір’ям, гордістю, самолюбством, невдячністю за Твої добродійства і небесну милість до мене грішного.

Согрішив тим, що нарікав на життя, впадав у смуток і відчай, соромився проявити свою православну віру перед людьми, мало любив Бога і ближніх.

Согрішив тим, що вірив у різні прикмети, забобони й ворожбу, без міри їв та впивався, дбав більше про вигляд тіла, а не про те, щоб прикрасити свою душу добрими ділами.

Согрішив тим, що без пошани вимовляв ім’я Боже, неналежно ставився до святині: ікон і Таїнств церковних, не стримував свій язик від брудних слів, слухав і сам розказував грубі жарти, клявся, проклинав і даремно клявся іменем Божим.

Согрішив тим, що неділі і свята не проводив побожно, рідко приходив до храму Божого, спізнювався на богослужіння, неналежно хрестився, розсіяно та без уваги молився, пропускав раніше ранкові та вечірні молитви. Порушував або й зовсім не дотримувався святих постів, не готувався належно до Святого причастя.

Согрішив я нешанобливим ставленням до своїх батьків, не допомагав їм в потребі та не молився за них, був поганим зразком християнської віри для моїх ближніх.

Согрішив тим, що був грубим та неввічливим із своїми товаришами, зневажав, докоряв, насміхався, осуджував, не прощав, кривдив та сердив своїх ближніх.

Согрішив порушенням цнотливості, насолоджувався непристойними видовищами, блудними та гріховними думками і, можливо, через свою поведінку став спокусою для ближнього.

Согрішив тим, що крав, обманював, неправдою і хитрістю присвоював собі чуже, був жадібним, немилосердним, скупився дати пожертву на храм Божий, не допомагав іншим у людському горі.

Согрішив тим, що неправдиво свідчив на ближніх, вдавався до осудження та пліток, лукавив, говорив неправду, звеличував себе, підлещувався перед сильними та принижував слабкіших, зневажав честь та добре ім’я ближнього мого.

Согрішив тим, що був користолюбним, заздрісним і незадоволеним своїм матеріальним становищем, бажав мати земних благ більше, ніж має ближній мій.

Яке я не вчинив зло, яким гріхом лиш не згрішив, яке зло не уявив у своїй душі?

Каюсь у всьому із скрушеним серцем і молю милостивого Бога:

Полегши, відпусти, прости. Боже, провини наші вільні і невільні, які вчинили ми словом чи ділом, свідомо чи несвідомо, вдень чи вночі, розумом і думкою. Все нам прости, бо Ти Милосердний і Чоловіколюбець.

Знаю, що мало просто лише покаятися у своїх гріхах, отже обіцяю з Божою поміччю надалі утримуватися від повторення тих гріхів, які я сьогодні визнав і намагатимуся добрими вчинками загладити всі мої провини, в чому нехай допоможе мені Господь наш Ісус Христос, Пресвята Діва Марія, мій ангел-охоронитель і всі святі.

Прошу прощення у всіх, кого я чимось образив і прощаю всім, хто мене скривдив. А ти, отче духовний, будь мені свідком в цій моїй сповіді, прости мене грішного, розріши мене від гріхів моїх і помолись за мене раба Божого. Амінь.

Далі священник читає молитву відпущення: Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами Свого чоловіколюбства, нехай простить вам чада, всі гріхи ваші. І я, недостойний ієрей, владою Його, мені даною, прощаю і відпускаю вам усі гріхи ваші, в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Священник: Премудрість. Пресвятая Богородице, спаси нас.

Співці: Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну, і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Священник: Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Співці: Слава Отцю і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй. (3 рази)

Блаженнійший Владико, благослови.

Священник: Христос, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших і всіх святих помилує і спасе нас, бо Він Благий і Чоловіколюбець.

Співці: Амінь.

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/chyn-zagalnoyi-spovidi/


Читати повністю
Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)
17 Бер
Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)

Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних

Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією

особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19)

Нижче зазначені затверджені Священним Синодом настанови мають на меті:

– засвідчити турботу Церкви про всіх своїх дітей, як сильних, так і слабких у вірі, розділити з народом тягар вимушених обмежень, пам’ятаючи настанову Писання: «Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа» (Гал. 6:2);

– сприяти тому, щоби в першу чергу найбільш уразлива перед загрозою хвороби частина суспільства, люди старшого і похилого віку, залишалися в час згубної пошесті вдома, у найбільш безпечних умовах, бо ми покладаємо всю надію на милосердя і допомогу Господню, але пам’ятаємо і застереження: «не спокушай Господа Бога твого» (Лк. 4:12);

– засвідчити, що прийняті нами обмеження щодо порядку звершення богослужінь та інші зміни і обмеження в церковному житті є проявом сили нашої віри, а не її слабкості, за прикладом сотника, який сказав: «Господи, … самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій», за що удостоївся слів Спасителя: «кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри» (Лк. 7:2-10);

– остерегтися від гарячності у покладанні на свою віру, як це сталося з апостолом Петром, який спочатку пішов по водам, а потім став тонути (Мф. 14:23-32), обіцяв, що залишиться зі Спасителем, якщо навіть усі полишать Його, а потім тричі відрікся від Нього (Мф. 26:33-35,75);

– «не дати приводу тим, хто шукає приводу» (2 Кор 11:12), бо Писання закликає: «бережіться, щоби ця свобода ваша не стала спокусою для немічних» (1 Кор. 8:9)

  1. Враховувати та виконувати законні приписи, розпорядження та карантинні обмеження, які впроваджуються державою, органами місцевого самоврядування та органами охорони здоров’я, не допускати як ігнорування реальної небезпеки, так і проявів паніки.
  2. Сприймати викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості та самообмеження від спілкування (затвору), сутність яких співпадає із метою та практикою посту, пам’ятаючи слова Спасителя: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6).
  3. Як тимчасовий надзвичайний захід, виявляючи турботу про вірних, в залежності від обмежень, які вводяться органами державної влади та місцевого самоврядування, зокрема на пересування та на роботу громадського транспорту, обмежень щодо можливої кількості одночасного зібрання певної кількості осіб (на 17.03.2020 р. – не більше 10 осіб) – припиняти проведення богослужінь у храмах чи змінювати порядок так, щоби в них брало участь не більше ніж обмежене число осіб.

Божественні літургії проводити за присутності визначеної обмеженням кількості осіб, просячи мирян залишатися вдома, долучаючись до спільної молитви через засоби відеотрансляції. Бажаючі сповідатися і причаститися можуть це зробити протягом цілого дня, при дотриманні умов приготування. Пастирям у кожному конкретному випадку виявляти належну розсудливість.

  1. Протягом дня храми мають бути відкритими для особистого відвідування і молитви, спілкування зі священнослужителями при додержанні загальних правил. Посилити заходи протиепідемічної безпеки у храмах, використовувати засоби дезінфекції, зокрема для підтримання чистоти ікон та інших святинь.
  2. На час пандемії достатнім виявом шанування святинь (Хреста, ікон, святих мощей) є поклоніння/поклон перед ними, без цілування; зазначене також застосовується до особистих вітань та вияву пошани між членами Церкви, зокрема між священнослужителями і мирянами під час подання благословення. При поданні благословення Хрестом – достатньо здійснити осінення ним, без цілування.
  3. Тимчасово не переносити святині (святі мощі, шановані ікони) з місць їхнього постійного збереження, не організовувати паломництва.
  4. Як тимчасовий надзвичайний захід дозволяється здійснювати причастя вірних Тіла і Крові Христових у той самий спосіб, як це здійснюється священнослужителями під час Літургії Ранішеосвячених Дарів, а саме: приготовлені часточки Тіла, на які лжицею покладено частину Крові (як це робиться при приготуванні запасних Дарів) подавати з дискоса в руки (або лжицею не торкаючись уст) причаснику. При цьому слід уважно роз’яснити обов’язок причасників ретельно спожити Дари. Для обтирання губ використовувати одноразові серветки, які потім спалити у чистому місці. Використовувати для запивки після прийняття Причастя одноразовий посуд або споживати лише антидор.

Церква незмінно зберігає особливе ставлення до Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Христових, як до Таїнства, що подається «на зцілення душі і тіла», а не як до споживання їжі (1 Коринфянам 11:20-30). Використання для причастя мирян того ж способу, що і для священнослужителів, продиктоване турботою про немічних у вірі (Рим. 14:1-13) та про те, щоби Таїнство і Церква не піддавалися безпідставній ганьбі від зовнішніх.

  1. Дозволити подавати Причастя запасними Дарами всім, хто звертається про це, у будь-який час, як це робиться щодо хворих і у смертельній небезпеці.
  2. При здійсненні Таїнства Сповіді, турбуючись про ближніх та щоби не давати приводу для спокуси, максимально дотримуватися загальних правил щодо «соціальної дистанції» та вищевикладених настанов та допускати практику загальної сповіді.
  3. Враховуючи введені обмеження на можливість одночасних зібрань, не проводити загальних Соборувань, але подавати це Таїнство індивідуально особливо потребуючим у відповідності з його сенсом та традицією.
  4. Таїнство Хрещення і чин похорону здійснювати з дотриманням загальних обмежень щодо числа присутніх.
  5. При наявності можливості та погодних умов дозволяється звершення богослужінь під відкритим небом, біля храмів, при дотриманні правил щодо числа одночасно присутніх та «соціальної дистанції».

Ці настанови можуть змінюватися і доповнюватися з огляду на розвиток ситуації, адже як навчив нас Сам Господь: «субота для людини, а не людина для суботи» (Мк. 2:27).

 https://www.pomisna.info/uk/document-post/praktychni-nastanovy-dlya-yepyskopatu-duhovenstva-i-virnyh...




Читати повністю
Молитва під час пошесті згубної (епідемії)
17 Бер
Молитва під час пошесті згубної (епідемії)

Господи, Боже наш, багатий милосердям і милістю, що Своїм мудрим Провидінням керуєш нашим життям, вислухай нашу молитву, прийми покаяння за гріхи наші, припини пошесть згубну, яка спіткала нас, як Ти і раніше припиняв згубні пошесті серед людей.

Милосердний Спасителю, захисти здоров’я тих, хто на Тебе уповає. Лікарю душ і тіл наших, дай одужання тим, що хворіють, і підведи їх з ложа недуги та страждань. Благослови, Господи, укріпи і захисти Своєю благодаттю усіх тих, хто з благодійністю і жертовністю піклується про хворих вдома чи в лікарнях. Визволи людей в нашому місті (селі, монастирі), в нашій країні і по всьому світу від пошесті згубної, від хвороб і страждань та навчи нас цінувати життя і здоров’я як Твої дари. Дай нам, Боже, Твій мир і наповни наші серця непохитною вірою в Твій захист, надією на Твою підтримку і любов’ю до Тебе і наших ближніх.

Твоє бо є щоб милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.


Читати повністю
Відбулося засідання Священного Синоду
17 Бер
Відбулося засідання Священного Синоду

17 березня 2020 року у Конгрегаційній залі Київської православної богословської академії під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь усі визначені члени Синоду.

Синод закликав єпископат, духовенство і паству з уважністю та розумінням поставитися до рекомендацій, рішень та заходів з боку держави і органів місцевого самоврядування й охорони здоров‘я у зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу та захворювання COVID-19.

З цього приводу було затверджено відповідні Практичні настанови та загальний текст молитви у час згубної пошесті, з благословенням вживати й інші, передбачені церковною традицією молитви.

Також Священний Синод доручив вживати належні заходи реагування, пов’язані з особливостями ситуації у межах єпархій і відклав проведення будь-яких парафіяльних заходів, в тому числі зборів, на час після завершення карантинних заходів.

У зв’язку з необхідністю своєчасної комунікації встановлено можливість ухвалення Священним Синодом наступних рішень шляхом дистанційного спілкування (телеконференції).

Окрім того, було затверджено Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та утворено Синодальне управління медичного капеланства, виконуючим обов’язки голови якого призначено клірика Київської єпархії протоієрея Сергія Дмитрієва.

На прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського Синод благословив утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії жіночого монастиря Преображення Господнього за адресою: Чернівецька область і реєстрацію його статуту.

Монахиню Анисію (в миру Танчук Людмилу Василівну) призначено старшою сестрою (керівником) даного монастиря.



Журнали засідання Священного Синоду від 17 березня 2020 р.

Журнал №9

Засідання Священного Синоду

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

під головуванням Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України

від 17 березня 2020 р.

МАЛИ МІРКУВАННЯ: Про заходи у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19), впровадженими державою, органами влади та місцевого самоврядування в Україні карантинними та іншими обмеженнями.

ДОВІДКА: 11 березня 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусної хвороби (COVID-19). Особлива небезпечність хвороби полягає у швидкості її розповсюдження, відсутності на даний момент доказових схем лікування. Найбільш уразливими групами є люди старшого і похилого віку.

У зв’язку із значною загрозою поширення хвороби Кабінетом міністрів України, органами місцевого самоврядування та іншими компетентними органами протягом останнього часу запроваджено ряд істотних обмежень у пересуванні та режимі праці. Метою даних обмежень є уникнення скупчення людей, спонукання до самоізоляції в першу чергу уразливих груп, створення «соціальної дистанції» для перешкоджання передачі вірусу. Ці обмеження також застосовуються у відповідному порядку до релігійних організацій.

12 березня 2020 р. з благословення Предстоятеля Православної Церкви України було опубліковано офіційну інформацію у зв’язку з поширенням коронавірусу та захворювання COVID-19.

13 березня 2020 р. Інститут Церкви і суспільства провів в Конгрегаційній залі Київської православної богословської академії круглий стіл: «Церква перед сучасними викликами: медичні застороги та літургійна практика» за участю провідних медичних спеціалістів. Цього ж дня Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій провела термінове засідання за участю представників Міністерства охорони здоров’я та опублікувала Заклик до українського народу щодо профілактики поширення коронавірусу.

Усі Помісні Православні Церкви відреагували на загрозу поширення хвороби COVID-19, закликаючи до виконання рекомендацій спеціалістів та підкорення заходам обмеження, які запроваджуються відповідними органами влади.

УХВАЛИЛИ:

1. У зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу та захворювання COVID-19 Православна Церква України закликає з                             уважністю та розумінням поставитися до рекомендацій, рішень та заходів з боку держави та органів місцевого самоврядування, органів охорони здоров‘я.

Для дієвого збереження від небезпеки важливо мати достовірну інформацію про коронавірус та шляхи його поширення, і, відповідно, щодо ефективних засобів профілактики, дій у разі виявлення ознак хвороби. Заохочуємо до вивчення, поширення та практичного застосування такої інформації.

У ставленні до ситуації, що виникла у зв’язку з пандемією, належить уникати двох крайнощів – як ігнорування реальної небезпеки, так і впадання у паніку.

Виконуючи рекомендації спеціалістів у разі виявлення ознак хвороби або наявності обґрунтованої підстави вважати себе належними до групи ризику (перебування у приміщенні чи в контакті з особою, яка має ознаки хвороби, недавнє перебування у місцях, де хвороба значно поширилася) слід залишатися вдома, обмежити спілкування, щоби не наражати на небезпеку оточуючих, звернутися до лікарів та виконувати їхні вказівки.

Заохочуємо з підвищеною увагою ставитися до особистої гігієни, використовувати ефективні засоби дезінфекції.

Разом з тим, Церква закликає суспільство і державу, органи місцевого самоврядування з розумінням поставитися до того, що як спільнота вірних Церква разом з народом розділяє тягарі нинішньої біди, приймає необхідні запроваджувані обмеження, але не може і не має права цілковито припинити свою діяльність.

Характер та обставини розвитку пандемії, відсутність доказових схем лікування, окрім симптоматичного та підтримуючого, у сподіванні на те, що внутрішні сили організму самі справляться з хворобою та вироблять до неї імунітет, прогнози та застереження спеціалістів – все це для кожного віруючого з очевидністю підтверджує необхідність просити Божої допомоги та захисту.

  1. Закликати єпископат, духовенство і паству прийняти викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості, сутність якого співпадає із метою та практикою посту, пам’ятаючи слова Спасителя: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6).

Закликати всіх православних християн України до посилених особистих щоденних молитов до Бога, Його Пречистої Матері та святих угодників з проханням про Господню милість до людства, прощення гріхів, припинення пошесті згубної, за уздоровлення хворих та допомогу тим, хто піклується про них. Тепла особиста молитва, а також подання прикладу виконання застережень, обмежень і громадських зобов’язань, вияв милосердя і турботи про ближніх є дієвим внеском кожного віруючого у попередження та подолання наслідків поширення згубного захворювання.

  1. Затвердити Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19).

Затвердити загальний текст молитви у час згубної пошесті, благословивши також вживати інші, передбачені церковною традицією молитви.

4. Єпархіальним архієреям Православної Церкви України доручити вживати належні заходи реагування, пов’язані з особливостями ситуації у межах єпархії. Проведення будь-яких          парафіяльних заходів, в тому числі зборів, має бути відкладено на час після завершення карантинних заходів.

5. Враховуючи швидку зміну ситуації, запровадження нових заходів обмеження на місцевому, державному та глобальному рівні, встановити можливість ухвалення Священним                  Синодом наступних рішень шляхом дистанційного спілкування (телеконференції).

 

Журнал №10

СЛУХАЛИ: Подання Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, Головного секретаря Священного Синоду, про затвердження «Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»

УХВАЛИЛИ: Затвердити Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

 

Журнал №11

МАЛИ МІРКУВАННЯ: Про Синодальне управління медичного капеланства.

УХВАЛИЛИ:

  1. 1. Утворити Синодальне управління медичного капеланства.
  2. Призначити виконуючим обов’язки голови Синодального управління медичного капеланства протоієрея Сергія Дмитрієва, клірика Київської єпархії.

 

Журнал №12

СЛУХАЛИ: Прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського, про утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії і реєстрацію статуту жіночого монастиря Преображення Господнього за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Васловівці, вул. Гакмана, 2, та про затвердження старшою сестрою (керівником) вказаного монастиря монахині Анисії (в миру Танчук Людмили Василівни).

УХВАЛИЛИ:

  1. 1. Благословити утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії і реєстрацію статуту жіночого монастиря Преображення за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Васловівці, вул. Гакмана, 2.
  2. Затвердити монахиню Анисію (в миру Танчук Людмилу Василівну) старшою сестрою (керівником) жіночого монастиря Преображення Господнього Чернівецько-Буковинській єпархії.

Пресслужба Київської Митрополії

Української Православної Церкви (ПЦУ)

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/vidbulosya-zasidannya-svyashhennogo-synodu-3/







Читати повністю
У селі Верба освятили накупольні хрести
15 Бер
У селі Верба освятили накупольні хрести

15 березня 2020 року, у другу неділю Великого посту, день пам’яті святителя Григорія Палами, з благословення Преосвященного єпископа Матфея, Оваднівський благочинний прот. Сергій Місан звершив чин освячення накупольних хрестів Свято-Михайлівського храму с.Верба.
  Після освячення от. Сергій виголосив проповідь про силу і значення хреста Господнього.
  Настоятель храму прот. Борис Наумчук в свою чергу подякував благочинному за спільну молитву, а також жертводавцям за пожертву на придбання хрестів.

Читати повністю
ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ
14 Бер
ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ

Черговий випуск передачі «ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ» від 14. 03. 2020 року.
На запитання глядачів: чому у піст використовують чорний колір, чи вплине зустріч глав православних церков в Йорданії на дальнійше визнання ПЦУ та чи можливі якісь певні обмеження через коронавірус по відношенню до храму - відповідає керуючий Володимир-Волинською єпархією Преосвященний єпископ Матфей.
Відео можна переглянути ТУТ
⤵️⤵️⤵️
https://youtu.be/rNGnJOdEvA0

Читати повністю
Відбулося перше засідання Синодального Управління у справах душпастирства у пенітенціарних закладах
13 Бер
Відбулося перше засідання Синодального Управління у справах душпастирства у пенітенціарних закладах

12 березня 2020 року, з блоагословення Преосвященного єпископа Матфея, прот. Микола Рижук та диякон Тарас Процюк взяли участь у першому засіданні Синодального Управління у справах душпастирства у пенітенціарних закладах.
  Зустріч проходила в конгрегаційній залі Київської православної богословської академії під головуванням архієпископа Дніпровського і Криворізького Симеона.
У засіданні взяли участь перший заступник голови Синодального Управління протоієрей Павло Основенко, клірики Київської єпархії, а також капелани зі всієї України.
На зібранні було розглянуто Статут Управління, окреслено основні напрямки діяльності щодо вдосконалення духовної роботи в місцях позбавлення волі та обговорено успішні приклади діяльності священнослужителів у пенітенціарних закладах різних країн світу.

Читати повністю
День пам‘яті святителя Арсенія Мацієвича
12 Бер
День пам‘яті святителя Арсенія Мацієвича

12 березня 2020 року, Православна Церква вшановує день пам‘яті святителя Арсенія Мацієвича, Митрополита Ростовського (родом був із Володимира нині Володимир-Волинського).
  З нагоди дня пам’яті святителя з благословення Преосвященного єпископа Матфея, священнослужителі прот. Юрій Пилипець та прот. Віктор Мартиненко звершили літургію Ранішосвячених Дарів у кафедральному соборі Різдва Христового.
  На поклоніння віруючим була покладена ікона святителя Арсенія.

Святитель Арсеній Мацієвич, Митрополит Ростовський

(Олександр Іванович Мацієвич)народився в місті Володимирі на Волині в сім’ї священика Івана Мацієвича, настоятеля старенької Спаської церкви.

Початкову освіту молодий Олександр Мацієвич здобув у духовних навчальних закладах у рідному Володимирі, потім у Варенжі та Львові, де досконало вивчив латинську мову.

У 1715 році він втікає з Польщі, до складу якої тоді входила Волинь і, прибуваючи до Києва, вступає до Києво-Могилянської Академії на курс риторики. Вже через рік, залишивши навчання, у віці 19 років, приймає чернецтво з рук ієромонаха Геннадія (Стефановича) в Богоявленському братському монастирі з іменем Арсеній. Згодом переїжджає до Чернігова, де його висвячує на ієродиякона Єпископ Антоній (Стаховський), колишній Архімандрит Новгород-Сіверського монастиря.

1718 року він знову повертається в Київ, щоб продовжити навчання в Києво-Могилянській Академії. В 1723 році в Соборі Святої Софії приймає сан ієромонаха. Перебування Арсенія у Києві дало позитивні наслідки для утвердження національної української свідомості в його душі. Під час навчання він подружився зі студентом Амвросієм Юшкевичем, який на початку 40-х років стає Архієпископом Новгородським і головою Святійшого Синоду Російської Православної Церкви та багато допомагав Арсенію.

Після завершення навчання Арсеній був проповідником при Архієпископі Київському Варлаамі (Донатовичу). Згодом у 1728-1729 роках також виконував послух проповідника у Києво-Печерській Лаврі за Архімандрита Іоаникія (Сенютовича).

В 1729 році ієромонах Арсеній переходить у Чернігівський Троїцько-Ільїнський монастир. Тоді Єпископом у Чернігові був Іродіон (Жураківський), від якого Арсеній й сприймає погляди про невтручання світських властей у справи Церкви.

1730 року отець Арсеній, на запрошення Тобольського Митрополита Антонія (Стаховського) переїжджає в Тобольськ “на проповідь Слова Божого”, як зазначалось в офіційному документі Св. Синоду. Тут отець Арсеній призначається проповідником та екзаменатором ставлеників. Згодом стає духівником єпархії та казначеєм Кафедрального Собору. Тут він вперше побачив, як світська влада грубо втручається у всі церковні справи.

Через 2 роки повертається в Чернігів, але певний час перебуває у Соловецькому монастирі та Холмогорській єпархії.

Навесні 1734 року отець Арсеній знову повертається в Холмогори, де місцевий Єпископ Герман запропонував йому посаду священика в морській експедиції на Камчатку. За чотири роки він зазнав різних випробувань: у чотирьох експедиціях отець Арсеній дуже підірвав своє здоров’я захворюванням на цингу, безпідставно був заарештований та довгий час перебував у в’язницях.

У 1740 році помер Тобольський митрополит і Амвросій (Юшкевич), Архієпископ Новгородський і «первоприсутствующий» у Св. Синоді, який допомагав українському духовенству в Росії, запропонував кандидатуру Арсенія Мацієвича на Єпископа Тобольського. 15 березня 1741 року в Петербурзькому храмі на честь Казанської ікони Божої Матері відбулася хіротонія ієромонаха Арсенія на Єпископа. Підписуючи присягу, він зробив своє доповнення – після слів “обітцяю… у всьому йти й завжди коритися Синодові, його правильній владі” дописав: “яка від Христа й Апостолів походить через Хіротонію”.

Духовенство в Сибіру нічим не відрізнялось від мирян — ні способом життя, ні освітою. У сибірських чиновників вважалося нормою заарештовувати священиків та навіть віддавати їх під цивільний суд. Митрополит Арсеній рішуче виступив проти таких дій світської влади й особливо захищав новохрещених.

Митрополит Арсеній самовіддано взявся до праці. Саме тут йому дуже знадобився досвід минулого перебування в цій єпархії. Вже через тижні три-чотири після свого приїзду на Сибірську Землю він пише листа до імператриці та повідомляє про свої перші дії в Тобольську й про першочергові потреби єпархії. До Синоду направляє скаргу на неправомірні дії місцевої світської влади і отримує там підтримку. Ревно починає займатись місіонерською діяльністю.

Та 28 січня 1742 року його було визвано до Москви для участі в коронації імператриці й відразу призначено Митрополитом Ростовським та Ярославським. Саме тоді Митрополит Арсеній, зважаючи на свій гарячий темперамент і безкомпромісну вдачу, не підписав присягу члена Синоду. Він не міг погодитися, що “крайнім суддею” в Церкві є російський монарх, бо знав, що ним є лише Господь нащ Ісус Христос.

За 20 років своєї праці на Ростовській кафедрі владика Арсеній зробив дуже багато. Фактично він організував Ростовсько-Ярославську Митрополію. Тут він написав 12 томів своїх проповідей та багато праць проти розкольників та протестантів. На Ростовських землях також проживало багато неслов’янських племен, які міцно стояли на своїй поганській вірі й християнізувати їх було надзвичайно складно.

За його ініціативою в Синоді була порушена справа про канонізацію Митрополита Ростовського Димитрія. У 1757 році владика Арсеній сам очолив відкриття його мощей, підготовку до канонізації й написав житіє. Це була перша канонізація за часів Синоду.

У 1762 році на російський трон зійшла цариця Катерина II. Святитель виступив проти неї, оскільки вона хотіла залучити до державної казни монастирські маєтки та земелі. У Неділю Торжества Православ’я владика виголосив анафему всім, хто “ґвалтує і ображає Святі Божі Церкви та монастирі”. Всі, хто був у Ростовському кафедральному соборі зрозуміли, що мова в першу чергу йде про царицю. За це Митрополита позбавили сану та вислали як простого ченця в Карельський Свято-Миколаївський монастир, що був неподалік від Архангельська. Тут він робив різну чорну роботу: рубав дрова, носити їх, палив у печі, мив підлоги та прибирав, проте не зрікся своїх поглядів.

У 1766 році відбувся повторний суд, де 70 - річного Митрополита Арсенія вже як політичного злочинця було засуджено до смертної кари. Та згодом цей вирок замінили довічним перебуванням в Ревельській фортеці з глузливим іменем Андрій Враль.

Перебував тут Святитель в нелюдських умовах. Двері в камеру замурували й до смерті Митрополита вже не відчиняли. Заборонені були будь-які розмови зі сторонніми. Наприкінці відмовились давати Святому не тільки одяг, але й і їжу.

Тяжкі муки скінчилися 28 лютого 1772 року, коли Митрополит-Мученик тихо упокоївся в Бозі. Останніми його словами, надряпаними на малесенькому віконці тюремної камери, були: “Благо мені, яко смирил мя єси”.

Читати повністю