17 березня 2020 року у Конгрегаційній залі Київської православної богословської академії під головуванням Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України). У засіданні взяли участь усі визначені члени Синоду.

Синод закликав єпископат, духовенство і паству з уважністю та розумінням поставитися до рекомендацій, рішень та заходів з боку держави і органів місцевого самоврядування й охорони здоров‘я у зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу та захворювання COVID-19.

З цього приводу було затверджено відповідні Практичні настанови та загальний текст молитви у час згубної пошесті, з благословенням вживати й інші, передбачені церковною традицією молитви.

Також Священний Синод доручив вживати належні заходи реагування, пов’язані з особливостями ситуації у межах єпархій і відклав проведення будь-яких парафіяльних заходів, в тому числі зборів, на час після завершення карантинних заходів.

У зв’язку з необхідністю своєчасної комунікації встановлено можливість ухвалення Священним Синодом наступних рішень шляхом дистанційного спілкування (телеконференції).

Окрім того, було затверджено Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та утворено Синодальне управління медичного капеланства, виконуючим обов’язки голови якого призначено клірика Київської єпархії протоієрея Сергія Дмитрієва.

На прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського Синод благословив утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії жіночого монастиря Преображення Господнього за адресою: Чернівецька область і реєстрацію його статуту.

Монахиню Анисію (в миру Танчук Людмилу Василівну) призначено старшою сестрою (керівником) даного монастиря.

Журнали засідання Священного Синоду від 17 березня 2020 р.

Журнал №9

Засідання Священного Синоду

Української Православної Церкви (Православної Церкви України)

під головуванням Блаженнійшого Епіфанія, Митрополита Київського і всієї України

від 17 березня 2020 р.

МАЛИ МІРКУВАННЯ: Про заходи у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19), впровадженими державою, органами влади та місцевого самоврядування в Україні карантинними та іншими обмеженнями.

ДОВІДКА: 11 березня 2020 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусної хвороби (COVID-19). Особлива небезпечність хвороби полягає у швидкості її розповсюдження, відсутності на даний момент доказових схем лікування. Найбільш уразливими групами є люди старшого і похилого віку.

У зв’язку із значною загрозою поширення хвороби Кабінетом міністрів України, органами місцевого самоврядування та іншими компетентними органами протягом останнього часу запроваджено ряд істотних обмежень у пересуванні та режимі праці. Метою даних обмежень є уникнення скупчення людей, спонукання до самоізоляції в першу чергу уразливих груп, створення «соціальної дистанції» для перешкоджання передачі вірусу. Ці обмеження також застосовуються у відповідному порядку до релігійних організацій.

12 березня 2020 р. з благословення Предстоятеля Православної Церкви України було опубліковано офіційну інформацію у зв’язку з поширенням коронавірусу та захворювання COVID-19.

13 березня 2020 р. Інститут Церкви і суспільства провів в Конгрегаційній залі Київської православної богословської академії круглий стіл: «Церква перед сучасними викликами: медичні застороги та літургійна практика» за участю провідних медичних спеціалістів. Цього ж дня Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій провела термінове засідання за участю представників Міністерства охорони здоров’я та опублікувала Заклик до українського народу щодо профілактики поширення коронавірусу.

Усі Помісні Православні Церкви відреагували на загрозу поширення хвороби COVID-19, закликаючи до виконання рекомендацій спеціалістів та підкорення заходам обмеження, які запроваджуються відповідними органами влади.

УХВАЛИЛИ:

1. У зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу та захворювання COVID-19 Православна Церква України закликає з                             уважністю та розумінням поставитися до рекомендацій, рішень та заходів з боку держави та органів місцевого самоврядування, органів охорони здоров‘я.

Для дієвого збереження від небезпеки важливо мати достовірну інформацію про коронавірус та шляхи його поширення, і, відповідно, щодо ефективних засобів профілактики, дій у разі виявлення ознак хвороби. Заохочуємо до вивчення, поширення та практичного застосування такої інформації.

У ставленні до ситуації, що виникла у зв’язку з пандемією, належить уникати двох крайнощів – як ігнорування реальної небезпеки, так і впадання у паніку.

Виконуючи рекомендації спеціалістів у разі виявлення ознак хвороби або наявності обґрунтованої підстави вважати себе належними до групи ризику (перебування у приміщенні чи в контакті з особою, яка має ознаки хвороби, недавнє перебування у місцях, де хвороба значно поширилася) слід залишатися вдома, обмежити спілкування, щоби не наражати на небезпеку оточуючих, звернутися до лікарів та виконувати їхні вказівки.

Заохочуємо з підвищеною увагою ставитися до особистої гігієни, використовувати ефективні засоби дезінфекції.

Разом з тим, Церква закликає суспільство і державу, органи місцевого самоврядування з розумінням поставитися до того, що як спільнота вірних Церква разом з народом розділяє тягарі нинішньої біди, приймає необхідні запроваджувані обмеження, але не може і не має права цілковито припинити свою діяльність.

Характер та обставини розвитку пандемії, відсутність доказових схем лікування, окрім симптоматичного та підтримуючого, у сподіванні на те, що внутрішні сили організму самі справляться з хворобою та вироблять до неї імунітет, прогнози та застереження спеціалістів – все це для кожного віруючого з очевидністю підтверджує необхідність просити Божої допомоги та захисту.

1. Закликати єпископат, духовенство і паству прийняти викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості, сутність якого співпадає із метою та практикою посту, пам’ятаючи слова Спасителя: «Коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6).

Закликати всіх православних християн України до посилених особистих щоденних молитов до Бога, Його Пречистої Матері та святих угодників з проханням про Господню милість до людства, прощення гріхів, припинення пошесті згубної, за уздоровлення хворих та допомогу тим, хто піклується про них. Тепла особиста молитва, а також подання прикладу виконання застережень, обмежень і громадських зобов’язань, вияв милосердя і турботи про ближніх є дієвим внеском кожного віруючого у попередження та подолання наслідків поширення згубного захворювання.

1. Затвердити Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних Православної Церкви України у зв’язку з оголошеною пандемією особливо небезпечної коронавірусної хвороби (COVID-19).

Затвердити загальний текст молитви у час згубної пошесті, благословивши також вживати інші, передбачені церковною традицією молитви.

4. Єпархіальним архієреям Православної Церкви України доручити вживати належні заходи реагування, пов’язані з особливостями ситуації у межах єпархії. Проведення будь-яких          парафіяльних заходів, в тому числі зборів, має бути відкладено на час після завершення карантинних заходів.

5. Враховуючи швидку зміну ситуації, запровадження нових заходів обмеження на місцевому, державному та глобальному рівні, встановити можливість ухвалення Священним                  Синодом наступних рішень шляхом дистанційного спілкування (телеконференції).

Журнал №10

СЛУХАЛИ: Подання Преосвященного Симеона, митрополита Вінницького і Барського, Головного секретаря Священного Синоду, про затвердження «Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України)»

УХВАЛИЛИ: Затвердити Положення про Секретаріат Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Журнал №11

МАЛИ МІРКУВАННЯ: Про Синодальне управління медичного капеланства.

УХВАЛИЛИ:

1. 1. Утворити Синодальне управління медичного капеланства.
2. Призначити виконуючим обов’язки голови Синодального управління медичного капеланства протоієрея Сергія Дмитрієва, клірика Київської єпархії.

Журнал №12

СЛУХАЛИ: Прохання Преосвященного Данила, митрополита Чернівецького і Буковинського, про утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії і реєстрацію статуту жіночого монастиря Преображення Господнього за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Васловівці, вул. Гакмана, 2, та про затвердження старшою сестрою (керівником) вказаного монастиря монахині Анисії (в миру Танчук Людмили Василівни).

УХВАЛИЛИ:

1. 1. Благословити утворення в Чернівецько-Буковинській єпархії і реєстрацію статуту жіночого монастиря Преображення за адресою: Чернівецька область, Заставнівський район, с. Васловівці, вул. Гакмана, 2.
2. Затвердити монахиню Анисію (в миру Танчук Людмилу Василівну) старшою сестрою (керівником) жіночого монастиря Преображення Господнього Чернівецько-Буковинській єпархії.

Пресслужба Київської Митрополії

Української Православної Церкви (ПЦУ)

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/vidbulosya-zasidannya-svyashhennogo-synodu-3/

15 березня 2020 року, у другу неділю Великого посту, день пам’яті святителя Григорія Палами, з благословення Преосвященного єпископа Матфея, Оваднівський благочинний прот. Сергій Місан звершив чин освячення накупольних хрестів Свято-Михайлівського храму с.Верба.
  Після освячення от. Сергій виголосив проповідь про силу і значення хреста Господнього.
  Настоятель храму прот. Борис Наумчук в свою чергу подякував благочинному за спільну молитву, а також жертводавцям за пожертву на придбання хрестів.

Черговий випуск передачі «ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ» від 14. 03. 2020 року.
На запитання глядачів: чому у піст використовують чорний колір, чи вплине зустріч глав православних церков в Йорданії на дальнійше визнання ПЦУ та чи можливі якісь певні обмеження через коронавірус по відношенню до храму - відповідає керуючий Володимир-Волинською єпархією Преосвященний єпископ Матфей.
Відео можна переглянути ТУТ
⤵️⤵️⤵️
https://youtu.be/rNGnJOdEvA0

12 березня 2020 року, з блоагословення Преосвященного єпископа Матфея, прот. Микола Рижук та диякон Тарас Процюк взяли участь у першому засіданні Синодального Управління у справах душпастирства у пенітенціарних закладах.
  Зустріч проходила в конгрегаційній залі Київської православної богословської академії під головуванням архієпископа Дніпровського і Криворізького Симеона.
У засіданні взяли участь перший заступник голови Синодального Управління протоієрей Павло Основенко, клірики Київської єпархії, а також капелани зі всієї України.
На зібранні було розглянуто Статут Управління, окреслено основні напрямки діяльності щодо вдосконалення духовної роботи в місцях позбавлення волі та обговорено успішні приклади діяльності священнослужителів у пенітенціарних закладах різних країн світу.

12 березня 2020 року, Православна Церква вшановує день пам‘яті святителя Арсенія Мацієвича, Митрополита Ростовського (родом був із Володимира нині Володимир-Волинського).
  З нагоди дня пам’яті святителя з благословення Преосвященного єпископа Матфея, священнослужителі прот. Юрій Пилипець та прот. Віктор Мартиненко звершили літургію Ранішосвячених Дарів у кафедральному соборі Різдва Христового.
  На поклоніння віруючим була покладена ікона святителя Арсенія.

Святитель Арсеній Мацієвич, Митрополит Ростовський

(Олександр Іванович Мацієвич)народився в місті Володимирі на Волині в сім’ї священика Івана Мацієвича, настоятеля старенької Спаської церкви.

Початкову освіту молодий Олександр Мацієвич здобув у духовних навчальних закладах у рідному Володимирі, потім у Варенжі та Львові, де досконало вивчив латинську мову.

У 1715 році він втікає з Польщі, до складу якої тоді входила Волинь і, прибуваючи до Києва, вступає до Києво-Могилянської Академії на курс риторики. Вже через рік, залишивши навчання, у віці 19 років, приймає чернецтво з рук ієромонаха Геннадія (Стефановича) в Богоявленському братському монастирі з іменем Арсеній. Згодом переїжджає до Чернігова, де його висвячує на ієродиякона Єпископ Антоній (Стаховський), колишній Архімандрит Новгород-Сіверського монастиря.

1718 року він знову повертається в Київ, щоб продовжити навчання в Києво-Могилянській Академії. В 1723 році в Соборі Святої Софії приймає сан ієромонаха. Перебування Арсенія у Києві дало позитивні наслідки для утвердження національної української свідомості в його душі. Під час навчання він подружився зі студентом Амвросієм Юшкевичем, який на початку 40-х років стає Архієпископом Новгородським і головою Святійшого Синоду Російської Православної Церкви та багато допомагав Арсенію.

Після завершення навчання Арсеній був проповідником при Архієпископі Київському Варлаамі (Донатовичу). Згодом у 1728-1729 роках також виконував послух проповідника у Києво-Печерській Лаврі за Архімандрита Іоаникія (Сенютовича).

В 1729 році ієромонах Арсеній переходить у Чернігівський Троїцько-Ільїнський монастир. Тоді Єпископом у Чернігові був Іродіон (Жураківський), від якого Арсеній й сприймає погляди про невтручання світських властей у справи Церкви.

1730 року отець Арсеній, на запрошення Тобольського Митрополита Антонія (Стаховського) переїжджає в Тобольськ “на проповідь Слова Божого”, як зазначалось в офіційному документі Св. Синоду. Тут отець Арсеній призначається проповідником та екзаменатором ставлеників. Згодом стає духівником єпархії та казначеєм Кафедрального Собору. Тут він вперше побачив, як світська влада грубо втручається у всі церковні справи.

Через 2 роки повертається в Чернігів, але певний час перебуває у Соловецькому монастирі та Холмогорській єпархії.

Навесні 1734 року отець Арсеній знову повертається в Холмогори, де місцевий Єпископ Герман запропонував йому посаду священика в морській експедиції на Камчатку. За чотири роки він зазнав різних випробувань: у чотирьох експедиціях отець Арсеній дуже підірвав своє здоров’я захворюванням на цингу, безпідставно був заарештований та довгий час перебував у в’язницях.

У 1740 році помер Тобольський митрополит і Амвросій (Юшкевич), Архієпископ Новгородський і «первоприсутствующий» у Св. Синоді, який допомагав українському духовенству в Росії, запропонував кандидатуру Арсенія Мацієвича на Єпископа Тобольського. 15 березня 1741 року в Петербурзькому храмі на честь Казанської ікони Божої Матері відбулася хіротонія ієромонаха Арсенія на Єпископа. Підписуючи присягу, він зробив своє доповнення – після слів “обітцяю… у всьому йти й завжди коритися Синодові, його правильній владі” дописав: “яка від Христа й Апостолів походить через Хіротонію”.

Духовенство в Сибіру нічим не відрізнялось від мирян — ні способом життя, ні освітою. У сибірських чиновників вважалося нормою заарештовувати священиків та навіть віддавати їх під цивільний суд. Митрополит Арсеній рішуче виступив проти таких дій світської влади й особливо захищав новохрещених.

Митрополит Арсеній самовіддано взявся до праці. Саме тут йому дуже знадобився досвід минулого перебування в цій єпархії. Вже через тижні три-чотири після свого приїзду на Сибірську Землю він пише листа до імператриці та повідомляє про свої перші дії в Тобольську й про першочергові потреби єпархії. До Синоду направляє скаргу на неправомірні дії місцевої світської влади і отримує там підтримку. Ревно починає займатись місіонерською діяльністю.

Та 28 січня 1742 року його було визвано до Москви для участі в коронації імператриці й відразу призначено Митрополитом Ростовським та Ярославським. Саме тоді Митрополит Арсеній, зважаючи на свій гарячий темперамент і безкомпромісну вдачу, не підписав присягу члена Синоду. Він не міг погодитися, що “крайнім суддею” в Церкві є російський монарх, бо знав, що ним є лише Господь нащ Ісус Христос.

За 20 років своєї праці на Ростовській кафедрі владика Арсеній зробив дуже багато. Фактично він організував Ростовсько-Ярославську Митрополію. Тут він написав 12 томів своїх проповідей та багато праць проти розкольників та протестантів. На Ростовських землях також проживало багато неслов’янських племен, які міцно стояли на своїй поганській вірі й християнізувати їх було надзвичайно складно.

За його ініціативою в Синоді була порушена справа про канонізацію Митрополита Ростовського Димитрія. У 1757 році владика Арсеній сам очолив відкриття його мощей, підготовку до канонізації й написав житіє. Це була перша канонізація за часів Синоду.

У 1762 році на російський трон зійшла цариця Катерина II. Святитель виступив проти неї, оскільки вона хотіла залучити до державної казни монастирські маєтки та земелі. У Неділю Торжества Православ’я владика виголосив анафему всім, хто “ґвалтує і ображає Святі Божі Церкви та монастирі”. Всі, хто був у Ростовському кафедральному соборі зрозуміли, що мова в першу чергу йде про царицю. За це Митрополита позбавили сану та вислали як простого ченця в Карельський Свято-Миколаївський монастир, що був неподалік від Архангельська. Тут він робив різну чорну роботу: рубав дрова, носити їх, палив у печі, мив підлоги та прибирав, проте не зрікся своїх поглядів.

У 1766 році відбувся повторний суд, де 70 - річного Митрополита Арсенія вже як політичного злочинця було засуджено до смертної кари. Та згодом цей вирок замінили довічним перебуванням в Ревельській фортеці з глузливим іменем Андрій Враль.

Перебував тут Святитель в нелюдських умовах. Двері в камеру замурували й до смерті Митрополита вже не відчиняли. Заборонені були будь-які розмови зі сторонніми. Наприкінці відмовились давати Святому не тільки одяг, але й і їжу.

Тяжкі муки скінчилися 28 лютого 1772 року, коли Митрополит-Мученик тихо упокоївся в Бозі. Останніми його словами, надряпаними на малесенькому віконці тюремної камери, були: “Благо мені, яко смирил мя єси”.

У зв’язку із запровадженням в Україні карантинних заходів через загрозу поширення коронавірусу та захворювання COVID-19 Православна Церква України закликає з уважністю та розумінням поставитися до рекомендацій, рішень та заходів з боку держави та органів місцевого самоврядування, органів охорони здоров‘я.

У зверненні перед початком Великого постуБлаженнійший Митрополит Епіфаній вже наголошував на тому, що розумні та необхідні заходи для зупинення поширення епідемії безперечно мають вживатися, але не можна давати обґрунтованим застереженням переростати у паніку, жах та агресію. Також у зв’язку з евакуацією наших співвітчизників з Китаю Церква закликала: нехай страх перед хворобою не затуманює наші розум і совість, нашу людяність.

1. Для дієвого збереження від небезпеки важливо мати достовірну інформацію про коронавірус та шляхи його поширення, і, відповідно, щодо ефективних засобів профілактики, дій у разі виявлення ознак хвороби. Заохочуємо до вивчення та практичного застосування такої інформації.
2. У ставленні до ситуації, що виникла у зв’язку з пандемією, належить уникати двох крайнощів – як ігнорування реальної небезпеки, так і впадання у паніку.
3. Виконуючи рекомендації спеціалістів у разі виявлення ознак хвороби або наявності обґрунтованої підстави вважати себе належними до групи ризику (перебування у приміщенні чи в контакті з особою, яка має ознаки хвороби, недавнє перебування у місцях, де хвороба значно поширилася) слід залишатися вдома, обмежити спілкування, щоби не наражати на небезпеку оточуючих, звернутися до лікарів та виконувати їхні вказівки.
4. Заохочуємо з підвищеною увагою ставитися до особистої гігієни, використовувати ефективні засоби дезінфекції.
5. У Помісних Церквах, які раніше зіткнулися з викликом епідемії, було рекомендовано вживати низку заходів, зокрема:

• посилити заходи протиепідемічної безпеки у храмах, використовувати засоби дезінфекції, зокрема для підтримання чистоти ікон та інших святинь;
• на час пандемії, а особливо у разі наявності підвищеної небезпеки у конкретних місцевостях, достатнім виявом шанування святинь (Хреста, ікон, святих мощей) може бути поклоніння/поклон перед ними, без цілування;
• зазначене також може застосовуватися до особистих вітань та вияву пошани між членами Церкви, зокрема між священнослужителями і мирянами під час подання благословення;
• тимчасово не переносити святині (святі мощі, шановані ікони) з місць їхнього постійного збереження;
• використання для запивки після прийняття Причастя одноразових стаканів або споживання лише антидору.

1. При застосуванні наведених вище рекомендацій немає обґрунтованих підстав вживати узагальнене обмеження на проведення регулярних богослужінь.
2. Церква незмінно зберігає особливе ставлення до Євхаристії, Причастя Тіла і Крові Христових, як до Таїнства, що подається «на зцілення душі і тіла», а не як до споживання їжі (1 Коринфянам 11:20-30).
3. І вчення, і багатостолітній реальний досвід буття Церкви неодноразово доводили і доводять важливість та дієвість молитви у подоланні кризових явищ і викликів. Тому важливо у цей час, коли і все людство загалом, і Україна зокрема переживають випробування – посилити молитви до Бога за припинення згубної пошесті, за уздоровлення хворих та за лікарів і всіх, хто у час загроз жертовно служить ближнім.

Наступного тижня відбудеться засідання Священного Синоду Православної Церкви України, за підсумками якого буде опублікований загальноцерковний документ з порушених вище питань.

Пресслужба Київської  Митрополії

Української Православної Церкви (ПЦУ)

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/informatsiya-u-zv-yazku-z-poshyrennyam-koronavirusu-ta-zahvor...

8 березня, Преосвященний єпископ Матфей, завітав до міського голови м. Володимир-Волинського Саганюка Петра Даниловича, який согодні святкує своє 70-ліття.
  Владика Матфей привітав ювіляра та вручив від імені Предстоятеля Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира.
  Петро Данилович подякував архієрею за вітання та високу нагороду.
  Духовенство й вірні Володимир-Волинської єпархії приєднуються до вітань міському голові й бажають многих і благих літ.

8 березня 2020 року, в неділю 1-шу Великого посту, день свята Торжества Православ’я, перше і друге знайдення голови святого Іоана Предтечі, Преосвященний Матфей, єпископ Володимир-Волинський і Турійський звершив Божественну літургію святителя Василія Великого у кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинський.
Його Преосвященству співслужили: благочинний собору прот. Ігор Бігун, ключар собору прот. Микола Удуд, прот. Юрій Пилипець та інші.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва про мир в Україні.
Після читання Святого Євангелія владика Матфей виголосив повчальну проповідь у якій розповів про значення святих ікон для православних християн.
По завершенні літургії Його Преосвященство разом з духовенством звершив урочистий молебень Торжества Православ'я, під час якого були прочитані особливі молитви, протодиякон Микола Особа прочитав "Символ віри", виголосив «Вічну пам’ять» та «Многоліття» померлим і живим захисникам, подвижникам і сповідникам Православної віри.
  У цей день,парафіяни мали можливість поклонитись святим іконам з часточками святих нетлінних мощів Іоану Хрестителю та новій святині собору образу святителям Спиридону Тримифунтскому й Миколаю Чудотворцю, які у своїх руках тримають собор Різдва Христового.
На завершення, після поклоніння святим іконам, архієрей привітав усіх присутніх з першою седмицею святої Чотиридисятниці та наділив усіх своїм архіпастирським благословенням.
ДОВІДКА:
Свято Торжества Православ’я символізує остаточну перемогу над іконоборчою єрессю. Встановлення його пов’язано з подіями Константинопольського собору 843 року, що був скликаний благочестивою імператрицею Феодорою для відновлення іконошанування у Візантійській імперії. На згадку про цю подію, важливу для христианського світу і у пам’ять про імператрицю Феодору, щорічно в першу неділю Великого посту Православна Церква урочисто відзначає відновлення іконошанування.

За сприянням Преосвященного
єпископа Матфея та члена єпархіальної ради Віталія Савлука, був написаний образ святителя Спиридона Тримифунтського разом зі святителем Миколаєм Чудотворцем, які у своїх руках тримають собор Різдва Христового.
  Ікона є особлива, адже у ній вмонтовані мощовики з часточками святих мощей святителів.
8 березня 2020 року, у неділю Торжества Православ’я, у кафедральному соборі Різдва Христового ця свята ікона буде покладенна на поклоніння віруючим - це буде ще одна святиня собору.

6 березня 2020 року, у п’ятницю першої седмиці Великого посту, Преосвященний Матфей єпископ Володимир-Волинський і Турійський звершив літургію Ранішосвячених Дарів у кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинський.
Його Преосвященству співслужили: благочиннмй собору прот. Ігор Бігун, клірик Переяслав-Вишневської єпархії прот. Віктор Мартиненко та інші.
За богослужінням була піднесена сугуба молитва про мир в Україні.
  Згідно богослужбовому уставу, після закінчення літургії було звершено молебний канон святому великомученику Феодору Тирону з чином благословіння колива.
  Насам кінець архієрей виголосив проповідь та наділив усіх архіпастирським благословенням.
 
Традиція освячення колива в п'ятницю першої седмиці Великого посту має давні коріння, що йдуть ще з перших столітть християнства. Римський імператор Юліан Відступник, будучи язичником, бажав перешкодити християнам дотримуватися посту. З цієї причини він наказав градоначальнику Константинополя протягом всієї першої седмиці Великого посту окропляти всі їстівні припаси на ринках ідоложертовною кров'ю.
  Тоді святий великомученик Феодор Тирон, явившись уві сні архієпископу Євдоксію, повелів оголосити всім християнам, щоб ніхто нічого не купував на ринках, а їли лише варену пшеницю з медом. На згадку цієї події Православною Церквою встановлено чин освячення колива.Тоді святий великомученик Феодор Тирон, явившись уві сні архієпископу Євдоксію, повелів оголосити всім християнам, щоб ніхто нічого не купував на ринках, а їли лише варену пшеницю з медом. На згадку цієї події Православною Церквою встановлено чин освячення колива.