Новини

Архієрейське богослужіння у п’яту неділю Великого посту
03 Кві
Архієрейське богослужіння у п’яту неділю Великого посту

2-го квітня у 5 неділю Великого посту,Преподобної Марії Єгипетської, Преосвященний єпископ Матфей звершив Божественну Літургію святителя Василія Великого в кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинського.
Його Преосвященству співслужили секретар єпархіального управління та міський благочинний прот.Юрій Пилипець,духовенство собору прот.Ігор Бігун,прот.Миколай Удуд та інші.
По завершенні Богослужіння архієрей виголосив проповідь на тему покаяння, на прикладі життя та подвигу прп. Марії Єгипецької.

Читати повністю
Третій випуск передачі "ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ"
01 Кві
Третій випуск передачі "ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ"

Третій випуск передачі "ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ" Тема передачі - про сни,чи дійсно "всяка влада дана Богом" та, щодо прокльонів ,відповідає керуючий Володимир-Волинською єпархією єпископ Матфей (Шевчук)

         ДИВИТИСЬ ТУТ
https://youtu.be/BYwUvKQbABs

Читати повністю
Архієрейське богослужіння у п’ятницю пя’тої седмиці Великого посту
31 Бер
Архієрейське богослужіння у п’ятницю пя’тої седмиці Великого посту

    31 березня, у п’ятницю пя’тої седмиці Великого посту,Преосвященний єпископ Матфей очолив Літургію Ранішосвячених Дарів в кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинський.Його Преосвященству співслужили духовенство собору прот.Ігор Бігун, прот.Миколай Удуд та інші.
     По завершенні Літургії було здійснено Таїнство Єлеєосвячення.Під час проповіді владика звернувся до присутніх словами та наголосив: що ці богослужіння дають нам особливу можливість, перебуваючи у храмі, молитися, розмірковувати про своє життя і каятися перед Господом.
      А також Архієрей привітав присутніх з прийняттям Таїнства соборування.

Читати повністю
АНОНС
30 Бер
АНОНС

    Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликала по всій Україні та в країнах українського поселення провести спільні молитви за перемогу над агресором і встановлення справедливого миру.
     2 квітня в неділю о 15 годині в м.Володимир-Волинському на центральній площі,Преосвященний Матфей єпископ Володимир-Волинський і Турійский разом з духовенством єпархії здійснить молитву за перемогу над агресором і встановлення справедливого миру.
Також буде молитва за звільнення полонених і в’язнів, які за вірність Україні позбавлені окупантами свободи. Ми будемо молитися за мирних мешканців Донбасу і Криму, які страждають від війни та окупації, за біженців та вимушених переселенців, які полишили рідні оселі рятуючи своє життя.
    Наступний день, понеділок 3 квітня, ми закликаємо віруючих провести у особистому пості: хто може, нехай постує протягом дня, не споживаючи їжі, або хоча б до середини дня.

Читати повністю
Утреня з читанням покаянного канону преподобного Андрія Критського
30 Бер
Утреня з читанням покаянного канону преподобного Андрія Критського

29 березня, ввечері 5-ї седмиці Великого посту, Преосвященний єпископ Матфей звершив утреню з читанням Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир- Волинський.
Його Преосвященству співслужили: протоієрей Ігор Бігун,протоієрей Миколай Удуд та духовенство собору.
Після читання канону Архипастир виголосив повчальну проповідь, у якій наголосив на значенні Великого канону, зокрема як засобу переосмислення та удосконалення духовного життя християнина.
Довідка:
Це богослужіння присвячене подвигу преподобної Марії Єгипетської – дивної святої, яка після гріховної молодості 47 років провела в пустелі в подвигу покаяння. На цій утрені повністю прочитуються Великий покаянний канон і житіє прп. Марії Єгипетської.

Читати повністю
Пам'ять прп. Олексія, Чоловіка Божого
29 Бер
Пам'ять прп. Олексія, Чоловіка Божого

30 березня Православна Церква відзначає день пам'яті прп. Олексія, Чоловіка Божого.

Був муж благочестивий у старому Римі на ім'я Євфиміан у часи благочестивих царів Аркадія і Онорія. Великий серед бояр і багатий вельми, у нього ж було три тисячі слуг, які золоті пояси і світлий шовковий одяг носили. Не мав дітей, бо неплідною була жінка його. Добрим же був той муж, заповідей Божих пильно дотримувався. Постив кожного дня до дев'ятої години і три трапези в домі своєму для сиріт, вдів, жебраків, подорожніх і хворих ставив, а сам о дев'ятій годині з подорожніми ченцями обідав. І коли якогось дня траплялося мати мало убогих на запропонованих для них трапезах і меншу від звичних щедрот своїх виявити їм милість, тоді, впавши на землю перед Богом, говорив: "Не є я достойним ходити по землі Бога мого". Дружина ж його називалася Аглаїда, жінка вірна, і богобоязлива, і до жебраків милостива, і щедра. Бездітною була і молилася до Бога, кажучи: "Господи, пом'яни мене, недостойну рабу Свою, і розв'яжи непліддя моє, щоб удостоїлася я мати дитину. Дай нам сина, щоб з чоловіком моїм змогли ми мати втіху в житті нашому і поводиря у старості нашій". І згадав про неї Бог із милості Своєї, подарував їй плід лона її: зачала-бо і народила сина, і возвеселився муж її, й охрестили отроча, нарікши ім'я йому Олексій. Коли ж було хлопчикові шість років, віддали його в науку книжну, і скоро навчився граматики, і риторики, і церковних книг і, Божественне Писання все добре пізнавши, став премудрим юнаком. Роздивившись на суєту світу, поклав в умі своєму відмовитися від теперішніх житейських благ короткочасних, щоб унаслідувати вічні. І почав умертвлювати свою плоть, на тілі своєму таємно носив колючу волосяницю. Коли Олексій дійшов дорослого віку і літ, що для подружжя годилися, сказав Євфиміан до жінки своєї: "Влаштуймо шлюб синові нашому". І зраділа Аглаїда через слова мужа свого — припавши до ніг його, мовила: "Хай утвердить і здійснить Бог слово твоє, щоб я побачила подружжя сина і дітей його, і возвеселиться душа моя, і зможу після того більше убогим і потребуючи помагати". Заручили-бо Олексієві, улюбленому синові своєму, дівчину з роду царського, і вінчали їх у церкві святого Воніфатія достойні священики, і цілий день той аж до ночі у веселощах і ликуванні провели. Тоді Євфиміан до нареченого сказав: "Увійди, дитино, до нареченої своєї і пізнай дружину свою". Той же, у спальню увійшовши, побачив її, що сиділа у кріслі золотому. Взявши перстень свій золотий і пояс найдорожчий і обгорнувши порфирною завісою, віддав їй, кажучи: "Збережи це, і нехай Бог буде між мною і тобою, допоки благодать Його в нас щось нове не влаштує". Те сказавши, пішов від неї. І, у свою осібну спочивальню увійшовши, роздягнувся із золототканого одягу свого й одягнувся у якесь погане вбрання. Взявши дещо зі свого багатства, золота, каміння коштовного, вийшов уночі таємно з палат своїх і з града і прийшов до моря. Знайшовши корабель, який в Лаодикію плив, сів у нього, заплативши кораблеплавцеві. Пливучи, молився до Бога, кажучи: "Боже, Ти що спасенням моїм був з лона матері моєї, спаси мене нині від суєтного світського життя і сподоби мене стояти праворуч на суді Твоєму зі всіма Твоїми угодниками". Коли пристав корабель у Лаодикії, вийшов Олексій святий на суходіл і знайшов подорожніх, які йшли до Месопотамії, і пішов з ними в Едес — град месопотамський, де зберігався нерукотвоний образ Господа нашого Ісуса Христа, його ж сам Господь перед добровільними своїми страстями послав Авгарові, едеському князеві. Той образ Христовий побачивши, блаженний Олексій зрадів вельми. І там усі коштовні речі, які з дому взяв, продавши і жебракам золото роздавши, одягнувся і сам у жебрацьке лахміття і став одним із тих, що просили милостині, і перебував у паперті церкви Пречистої Владичиці нашої Богородиці, завжди постячи, мало хліба і води куштуючи, щонеділі причащаючись Божествених Пречистих Христових Таїнств. І якщо якусь від христолюбців приймав милостиню, роздавав те іншим, вельми старим, на прогодування. Голову мав похилену, розумом вгорі в богомисленні вправлявся, і настільки висохло його тіло від великої стримності, що зів'яла краса лиця його, зір потьмянів, очі запали — лише шкіру й кості було видно.

Після відходу Олексія святого з дому свого батьки, коли світав день, увійшли у спочивальню і не побачили сина, лише наречену, яка сиділа похнюплена, скорботна і розгублена. Всюди його пошукавши і не знайшовши, почали гірко плакати — і обернулася радість всіх у журбу. Мати-бо, увійшовши у спальню свою, замкнула вікна, постеливши веретище і попелом посипавши, впала лицем, плачучи і ридаючи, молилася і промовляла: "Не встану із землі цієї ані не вийду із затвору цього, допоки не довідаюся, що сталося з єдинородним моїм сином, куди подівся і що йому є". Наречена ж, при ній стоячи, зі сльозами говорила: "Ані я від тебе не відійду, але горлиці пустиннолюбній і єдиномужній уподібнюся, яка, коли залишається без мужа свого, в горах і долинах шукає його, зворушливим співом тужачи. Так і я довготерпеливо буду чекати, допоки не почую про мужа свого, де він і яке собі вибрав життя". Батько ж сумний був дуже, всіх слуг своїх на пошуки сина розіслав повсюди. З них же деякі в Едес пішли, бачили того, кого шукали, і зовсім його не впізнали, милостиню йому як жебракові даючи. Святий же Олексій упізнав їх і дякував Богові, який сподобив його прийняти милостиню від домашніх слуг своїх. Слуги ж, повернувшись, розповіли панові своєму, що, всюди шукавши сина його, не знайшли. А святий Олексій в Едесі при церкві Богородичній прожив років сімнадцять і став любий Богові. Тоді було про нього пономареві откровення: бачив-бо пономар у видінні ікону Пречистої Богородиці, яка до нього говорила: "Введи в церкву мою чоловіка Божого, який достойний Небесного Царства, бо молитва його, як кадило пахуче, сходить перед Лице Боже, і як вінець на голові царській, так на ньому Дух Святий спочиває". Пономар же після видіння, пошукавши того чоловіка і не знайшовши, до ікони Богородичної звернувся, молив Владичицю, щоб показала йому відкрито чоловіка Божого. І чув знову у видінні голос Богородиці, що той жебрак, який сидить біля дверей церковної паперті, і є чоловіком Божим. Знайшов його пономар — у церкву ввів, щоб той у ній перебував. І довідалося про життя його святе багато людей, і почали його шанувати. Святий же Олексій, уникаючи людської слави і вшановування, пішов з Едеського града, коли ніхто не знав. Ідучи біля пристані морської, побачив корабель, який до Киликії плив, сів у нього, кажучи собі: "У Киликійський град піду, де ніхто мене не знає, і там у храмі святого апостола Павла перебуватиму". Коли плив корабель, раптом із волі Божої здійнялася буря на морі, і носило хвилями корабель багато днів — приплив Олексій, хоч не хотів, до Риму. Вийшов-бо святий із корабля і сказав собі: "Живий Господь, Бог мій, не буду тягарем нікому, але іду в дім батька мого, як незнайомець". Наближаючись до дому свого, зустрів батька у час обідній, який із царських палат додому повертався з багатьма слугами, які перед ним і після нього йшли. Поклонився йому до землі, скликнув, кажучи: "Рабе Господній, помилуй мене, жебрака бідного, і звели мені в одному куті двору свого перебувати, щоб я зміг їсти з крихт, які падають із трапези твоєї. Господь же благословить літа твої, дасть тобі Небесне Царство, і якщо маєш когось зі своїх подорожнім, здоровим до тебе його поверне". Євфиміан же, чуючи жебрака, який говорив про подорожування, згадав зразу любого сина свого Олексія і почав плакати. І зразу милість жебракові виявив: звелено йому у дворі перебувати. Сказав же до домашніх рабів своїх: "Котрий із вас хоче прислуговувати жебракові цьому? І якщо угодить йому, живий Господь Бог мій, що вільним буде у всі дні життя свого і спадок прийме з дому мого. При дверях же палат моїх влаштуйте йому хатину, щоб я, входячи і виходячи, дивився на нього. Із трапези моєї подавайте йому їжу, і нехай ніхто йому не заважає".

Коли почав Олексій святий при дверях палат батьківських у хатині малій жити, посилав йому Євфиміан щодня із трапези своєї страву, але той роздавав усе іншим жебракам, а сам хліб лише і воду, і то в міру, куштував — лише б не померти з голоду і спраги. Щоночі перебував без сну у молитві, і щонеділі божестенних Тайн, ходячи до церкви, причащався. Дивне ж було цього чоловіка Божого терпіння, бо багато прикрощів і кривди раби йому завжди чинили, а найбільше пізнього вечора: одні-бо давали ляпаси, інші за волосся смикали, інші по шиї били, інші ж помиї на голову впливали, а інші інакше з нього насміхалися. Непереможний же страждалець усе те терпів мовчки: знав-бо, що, дияволом навчені, таке йому роблять, і на того самого диявола молитвою озброювався, і терпінням перемагав його підступи. Ще ж й інша причина його терпіння предивного була така: напроти хатини його було вікно тої палати, в якій жила наречена його, яка, як друга Рут, не захотіла піти до дому батька свого, але зі свекрами своїми жила, плачучи. І багато разів чув святий ридаючу за ним невісту свою, також і матір, які найжалісливіші слова в плачах промовляли. Одна — через вдівство своє, інша ж — через втрату сина ридала, і краялося серце його жалістю через ті ридання, проте любов, яку святий до Бога мав, перемагала любов тілесну до нареченої і батьків, і нестерпний жаль солодко терпів задля Бога. Так він у домі батьківському жив літ сімнадцять, ніхто його не впізнавав, але всі його вважали за жебрака і подорожнього. З того, хто був сином і спадкоємцем господарів дому, домашні раби, як із чужинця і приблуди, насміхалися. Коли ж захотів Господь підняти його з такого жорстокого в убогості і терпінні життя до Життя й Упокоєння вічного, відкрив йому день і годину відходу його. Попросивши від раба, що прислуговував йому, хартію, і чорнило, і тростину, Олексій святий описав все життя своє і таємниці деякі, лише батькам відомі, з них же міг бути впізнаний, і те, що сказав нареченій своїй у спочивальні, коли віддавав їй перстень і пояс у порфирній завісі. На кінець додав і таке: "Прошу вас, батьки мої любі і чесна невісто моя, не ображайтеся на мене, що зробив вам таку скорботу, покинувши вас, бо й мене боліло серце за біль ваш і багато молився за вас до Бога, щоб подав вам терпіння і сподобив вас царства свого. Уповаю на доброту Його, що виконає прохання моє, бо і я, задля любові Його, такий до вашого ридання немилостивий і до себе жорстокий зробився. Краще-бо годиться кожному слухати Творця і Спаса свого, аніж батьків своїх. Вірю, що, наскільки засмутив вас, настільки більшу приймете радість у винагороді небесній". Це написавши, перебував, молячись Богові до години переставлення свого.

Одного дня, коли святіший Папа Інокентій літургісав у соборній церкві Святих апостолів і цар Онорій стояв спереду, наприкінці Божественної літургії був голос дивний зі святого вівтаря чутний усім, який промовляв: "Прийдіть до Мене всі натруджені і обтяжені, і Я упокою вас"а. Це чувши, ті, що спереду стояли, налякалися і стрепенулися і, впавши ниць на землю, взивали: "Господи, помилуй". Тоді вдруге почувся голос, що говорив: "Пошукайте чоловіка Божого, який з тіла вийти хоче, хай помолиться за град — і все для вас влаштується добре". Після голосу того люди по цілому Римі шукали такого чоловіка і, не знаходячи, були розгублені. Тоді з вечора четвергового на ніч п'ятниці зібралися в соборну церкву Святих апостолів з царем і папою, всенічне відправляли бдіння, молили Христа Бога, аби Сам показав їм угодника свого. Коли світала п'ятниця, чоловік Божий Олексій святий розлучився з тілом своїм і відійшов до Господа. І був голос у церкві з вівтаря, як же і першого разу, що промовляв: "У домі Євфиміановому чоловіка Божого шукайте". Звернувся цар до Євфиміана і сказав: "Чому, маючи таку в домі своєму благодать, нам не явив?" Євфиміан же сказав: "Живий Господь Бог, що нічого не відаю про те". Прикликавши старшого слугу, сказав йому: "Чи знаєш когось із дружини своєї, що має якусь чесноту й добровгоджує Богові?" Відповів слуга той: "Живий Господь Бог, що не відаю, всі-бо пусті й не живуть боговгодно". Захотіли цар і папа самі піти до Євфиміанового дому шукати Божого чоловіка. Євфиміан же поспішив поперед них, приготував у палатах своїх престоли цареві, і папі, й іншим князям, і тих, що прийшли, зустрічав зі свічками і кадилами. Дружина ж Євфиміанова, яка у спальні своїй журилася, чуючи гамір і шум у дворі і палатах, спитала: "Що то є?" І довідавшись про прихід царевий і патріарший і про причину його, дивувалася. Також і невіста, у світлиці стоячи, царя ж і папу, що з багатьма людьми ішли, бачачи, дивувалася, думаючи собі: "Що це мені має бути?" Сіли ж цар із папою та князями, і коли мовчання було, раб один, який прислуговував Олексієві святому, сказав до Євфиміана: "Пане мій, чи не є тим чоловіком Божим жебрак, якого ж ти мені поручив? Великими і дивними діла його бачу, цілими днями постить, заледве що хліба і води пізно куштуючи, щонеділі Божественних причащається Таїнств, цілі ночі без сну на молитві проводить. Але і деякі наші хлопці прикрощів багато йому роблять, по щоках б'ючи, за волосся тягаючи, помиями обливаючи, — він же все те з радістю і покірністю терпить". Євфиміан же, це чуючи, зразу побіг до хатини жебрака і покликав його через віконце тричі, але не почув відповіді. Зайшов-бо всередину і побачив чоловіка Божого, який благоліпно лежав мертвий, лице мав покрите, хартію зігнуту тримав у правій руці. Коли ж відкрив лице його, бачив, що благодаттю сяяло воно, наче лице ангела. Захотів взяти хартію з руки його і довідатися, що написане в ній, але не зміг вийняти, бо рука тримала міцно. Поспіхом-бо до царя і папи повернувся, сказав до них: "Я знайшов того, кого шукав, але він уже помер. Хартію ж тримає в руці і не дає нам її". Тоді цар і патріарх, звелівши приготувати одр дорогоцінний і гарно засланий, винесли з хатини святе тіло чоловіка Божого і на одрі тому чесно поклали. Тоді цар із патріархом, коліна схиливши, святі мощі цілували, казали зі сльозами до нього, наче до живого: "Просимо тебе, рабе Христовий, дай нам хартію цю, хай довідаємося, що в ній написано і пізнаємо, хто ти". І віддала рука хартію цареві і папі. її взявши, віддали Летію, хартуларієві великої церкви. І було мовчання велике, почав хартуларій читати голосно хартію ту. Коли ж дійшов до того місця, де було написано про батьків і про наречену, про перстень і пояс, який дав він нареченій у спочивальні, пізнав Євфиміан Олексія, сина свого, і впав на груди його, обіймаючи і цілуючи з любов'ю і з риданням взиваючи: "О горе мені, дитино моя найдорожча, нащо ти це зробив нам, чому таку печаль навів нам? Горе мені, дитино моя, стільки літ в домі перебуваючи і журбу батьків бачачи, не об'явив себе, не утішив старости нашої в гіркій печалі через тебе! О лихо мені, сину мій жаданий, любове моя, утіхо душі моїй, що нині зроблю? Чи через смерть твою плакати маю, чи через віднайдення твоє восторжествувати?" І ридав Євфиміан невтішно, сивину свою терзаючи.

Аглаїда ж, дружина його, чувши ридання чоловіка і довідавшись, що убогий той померлий є її сином, відчинила двері затвору свого і побігла, незаплетене рвучи волосся і одяг свій роздираючи, на небо ж розчулено поглядаючи і до людей, що зійшлися і тиснулися, прохально кричучи: "Дайте мені місце, о люди, дайте, хай побачу надію мою, дайте мені дорогу, дайте, хай побачу любу мою дитину, хай обійму єдинородного свого сина". Прибігши, кинулася на чесне сина свого тіло, обіймаючи, з любов'ю цілуючи і кажучи: "Горе мені, пане мій, горе мені, дитино моя солодка, що ти наробив, нащо таку печаль душі навів? Горе мені, світе очей моїх, як не признався до нас, стільки років з нами живучи? Як не розчулився, чуючи завжди гіркі наші за тобою ридання, і не явив себе нам?" Також і наречена, яка тридцять чотири роки без нареченого свого прожила, чорний одяг носячи, впала на святі мощі, потоки слізні випускаючи, і змочуючи ними чесне любого свого тіло, і ненаситною любов'ю цілуючи. Ридала гірко і невтішно: "Горе мені, і лихо, і журба", — й інші жалісні слова розчулено промовляючи, що всіх ридання її на плач зрушило, і плакали всі, співплачучи разом з батьками і нареченою. Тоді цар і папа звеліли одр із чесним чоловіка Божого тілом нести і поставити посеред града, щоб усі бачили і торкалися. І сказали до людей: "Ось знайшли того, кого шукала ваша віра". Зійшовся увесь Рим, і торкалися до святого, цілували святі його мощі, і якщо хтось був недужий — усі зцілювалися, сліпі прозрівали, прокажені очищалися, біси з людей утікали, і який був біль чи недуга серед людей — зцілення повне всім подавалося від цілющих мощів угодника Божого. Такі чуда бачивши, цар і патріарх самі взялися нести одр до церкви, щоб освятитися торканням до тіла святого. Батьки ж і наречена йшли за ним, плачучи, і настільки великий був натовп людей, які намагалися торкнутися до чесного того тіла, що неможливо було нести одр через скупчення і натиск людей. Звелів-бо цар кидати золото і срібло в народ, аби відступили люди від одра і дали просторішу дорогу до церкви. Проте ніхто не зважав на золото і срібло, але кожен бажанням прагнув бачити чоловіка Божого, торкнутися до нього і поцілувати. Папа-бо вмовляв людей відступити, обіцяючи не ховати зразу святих мощів, але чекати, поки всі поцілують і освятяться дотиком. І ледве вмовив — відступили трохи, і внесені були святі мощі у велику церкву. Поставили непохованими тиждень один, аби кожен, хто хоче, торкався, поклоняючись. Цілий той тиждень сиділи біля чесних мощів у церкві батьки, і наречена, плачучи. А цар звелів влаштувати ковчег із мармуру і смарагду і прикрасити його золотом — поклали в ньому чоловіка Божого. І зразу витекло зі святих мощів пахуче миро, і наповнило ковчег, і намащувалися тим миром всі на зцілення всіляких недуг. Поховання чесне святому Олексієві, чоловікові Божому, зробили, славлячи Бога.

Переставився Олексій святий у шістнадцятий календ квітня, тобто 17-го березня у рік буття світу 5919-ий. Воплочення ж Бога Слова 411-ий, коли царював у Римі Онорій, за папи Інокентія, у Константинополі ж царство тримав Феодосій молодший", над усіма ж володарював Господь наш Ісус Христос з Отцем і Святим Духом, Йому ж слава навіки. Амінь.

Церква.info


Читати повністю
4-та неділя Великого посту
26 Бер
4-та неділя Великого посту

26 березня, у четверту неділю Великого посту, Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іоана Ліствичника, Преосвященний єпископ Матфей звершив Божественну літургію святителя Василія Великого в соборі св.Юрія Побідоносця м.Володимир-Волинського.Його Преосвященству співслужили районний благочинний прот.Євген Шевчук та соборне духовенство.
На завершення богослужіння архієрей виголосив проповідь на тему євангельського читання,та розповів про життя та подвиг прп.Іоана Ліствичника.

Читати повністю
Субота поминальна
25 Бер
Субота поминальна

25 березня, у поминальну суботу, Преосвященний єпископ Матфей очолив Божественну літургію у кафедральному соборі Різдва Христового м.Володимир-Волинського. Його Преосвященству співслужило духовенство єпархії. Під час Божественної літургії архієрей звершив священичу хіротонію над дияконом Ковальчуком Богданом, випускником Волинської Православної Богословської академії. По завершенні правлячий архієрей привітав рукоположеного ієрея зі знаменною подією у його житті та побажав плідної праці на ниві Христовій.

Читати повністю
ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ
25 Бер
ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ

Другий випуск передачі "ЗАПИТАЙ У АРХІПАСТИРЯ"
На питання глядачів :про Таїнство Соборування,імені яке має надаватись при Таїнстві хрещення,та що стосується Таїнства сповіді,відповідає Преосвященний єпископ Матфей (Шевчук) керуючий Володимир-Волинською єпархією. 

https://youtu.be/JvyMl0hA6BI

Читати повністю
Річниця заснування монастиря
22 Бер
Річниця заснування монастиря


22 березня, в день пам’яті сорока Севастійських мучеників, з нагоди 15 річчя освячення жіночого монастиря  Різдва Христового  м. Володимир- Волинський, Преосвященний єпископ Матфей очолив Літургію ранішосвячених Дарів у домовому храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Його Преосвященству співслужили секретар єпархіального управління та міський благочинний прот.Юрій Пилипець і духовенство єпархії. Після Літургії владика привітав ігуменю Анну та насельниць з річницею заснування монастиря і побажав Божої допомоги в усіх починаннях на шляху чернечого служіння, добра і процвітання обителі, а також очолив Таїнство Соборування.


Читати повністю